Напруга постійного струму (DC) означає "Direct Current Voltage". Хоча це звучить заплутано, термін "DC" використовується ширше для позначення системи з постійною полярністю. Тому напруга постійного струму — це напруга, яка створює або може створити постійний струм. Навпаки, напруга змінного струму (AC) — це напруга, яка створює або може створити AC струм.
У цьому контексті DC вказує на величини, які не регулярно змінюють полярність або мають нульову (або практично нульову) частоту. AC вказує на величини, які регулярно змінюють полярність при частоті більшій за нуль.
Напруга — це різниця електричного потенціалу на одиницю заряду між двома точками в електричному полі. Електрична енергія генерується завдяки руху та існуванню заряджених частинок, відомих як електрони.
Рух електронів створює різницю потенціальної енергії між двома точками. Ми називаємо цю потенціальну різницю напругою.
Існує два види електричної енергії: AC та DC. Як вже згадувалось, напруга, отримана від джерела DC, відома як напруга постійного струму.
Напруга постійного струму має постійне значення. Вона позначається як VDC. Частота напруги постійного струму дорівнює нулю (або практично нулю). Тому системи напруги постійного струму не змінюють свою полярність під час роботи.
Для DC-застосувань використовується символ Unicode-U+2393 “⎓”. Іноді його також позначають як пряму лінію.
У схемах є кілька DC-джерел, доступних для отримання напруги постійного струму. Батарея є найпоширенішим джерелом напруги постійного струму.
Ідеальний джерело напруги постійного струму має нульовий внутрішній опір. Але реальне джерело напруги постійного струму завжди матиме деякий внутрішній опір.
У ідеальному джерелі напруги спад напруги на джерелі дорівнює нулю. Але у випадку реального джерела напруги, деякий спад напруги відбувається. Цей спад напруги збільшується при збільшенні струму.
Характеристики VI ідеального та реального джерела напруги постійного струму показані на нижньому малюнку.