Різниця між централізованими та розподіленими сонячними електростанціями (PV)
Розподілена сонячна електростанція (PV) — це система генерації електроенергії, що складається з багатьох невеликих PV-встановлень, розташованих в різних місцях. У порівнянні з традиційними великомасштабними централізованими PV-електростанціями, розподілені PV-системи мають наступні переваги:
Гнучка розташування: Розподілені PV-системи можуть бути гнучко встановлені з урахуванням місцевих географічних умов та потреб у електроенергії — на дахах, парковках, промислових об'єктах тощо.
Зручне підключення до мережі: Оскільки розподілені PV-системи, як правило, розташовані поблизу від електричних навантажень, вони мінімізують відстань передачі, зменшуючи втрати енергії та витрати на будівництво інфраструктури для передачі на великі відстані, таким чином покращуючи загальну енергетичну ефективність.
Можливість локального забезпечення електроенергією: Ці системи можуть безпосередньо постачати електроенергію близькорозташованим споживачам, зменшуючи залежність від основної мережі та підвищаючи надійність локального електропостачання.
Стабільність та надійність системи: Складаючись з кількох незалежних маломасштабних одиниць, розподілена PV-система забезпечує, що випадкова аварія однієї одиниці не значно впливає на всю систему, підвищаючи загальну стійкість та стабільність роботи.
Використання відновлювальної енергії: Розподілені PV-системи використовують сонячну енергію за допомогою фотовольтаїчної технології, що робить їх чистим та екологічно дружньим джерелом енергії, що зменшує залежність від вуглеводневих видів палива.
Підтримка енергетичної трансформації: Широке поширення розподілених PV-систем прискорює перетворення енергетичного міксу, зменшує залежність від традиційних джерел енергії та сприяє сталому розвитку.

Навпаки, централізовані PV-електростанції — це великомасштабні об'єкти, побудовані в віддалених, високоінтенсивних сонячних районах (наприклад, пустелях), де електроенергія генерується в масштабах і передається на великі відстані до центрів навантаження через високовольтні лінії передачі. Хоча вони ефективні за масштабом, вони пов'язані з більшими втратами при передачі, більшими інвестиціями в інфраструктуру та меншою гнучкістю при розташуванні та інтеграції з кінцевими споживачами.